Володимир Шовкошитний на Костопільщині

12 жовтня 2016 року у великій залі Костопільської районної ради відбулася неординарна подія – зустріч із Володимиром Шовкошитним, поетом, прозаїком, публіцистом, громадським та політичним діячем, доктором філософії в галузі політології, професором, директором видавництва «Український пріоритет», а ще – яскравою особистістю і просто цікавою людиною, якій є про що розповісти та з якою приємно спілкуватися.

Серед присутніх – вчителі, бібліотекарі, студенти, просвітяни, «Союзянки», письменники Костопільщини, представники органів влади та місцевого самоврядування.

Голова Рівненської обласної організації Спілки письменників України Ірина Баковецька представила Володимира Федоровича Шовкошитного як письменника, члена НСПУ з 1988 року, і як державника, депутата Верховної Ради України першого скликання, співавтора всіх основних державотворчих актів України, серед яких – Декларація про Суверенітет України, Акт проголошення незалежності України та Конституція України. Вона познайомила із творчим доробком автора та оцінкою його творчості та громадянської діяльності суспільством. Володимир Шовкошитний – автор збірок поезій «Эхо апреля» (1987), «Жорстоке свято» (1990), «Фантомний біль» (1994), «Занедбаний рай» (1996), «Торкнутися небес» (2009); прозових книг:«Тяжкий хрест» (1996); «Герої народжуються на могилах героїв» (2004); «Кров свята» (історичний роман у трьох книгах: «Хресна путь», «Білий Кречет» та «Боривітри») (2014); Музичних альбомів: «Фантомний біль»; «Занедбаний рай»; «Барди Чорнобиля»; автор сценарію фільму «Хрест» (1996); співавтор сценаріїв фільмів: «Поріг» (1988), «Просвітлої дороги свічка чорна» (1989), «Чорнобиль, трагедія і надія» (1996).

Володимир Шовкошитний – Почесний професор-асистент університету Південної Флориди(1995, США), лауреат літературної премії імені О. Бойченка (1987); літературної премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1988); Премії імені Василя Стуса (за роман «Білий Кречет»);  Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф»(2015) (за роман «Боривітри»), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016); нагороджений медаллю «Івана Мазепи».

Голова райдержадміністрації Олександр Середа та голова районної ради Сергій Ткачук привітали почесного гостя на костопільській землі – краї з давніми патріотичними традиціями, де у 1942 році на свято Покрови Пресвятої Богородиці зародилася Українська Повстанська Армія, та запросили до нас на святкування 14 жовтня в урочищі Гутвин.

А потім було спілкування – емоційне, сповнене вболівання за Україну, її правдиву історію, розвінчання міфів більшовицької пропаганди та шовіністичної Росії стосовно нашого минулого та сьогодення. Піднімалися болючі питання Чорнобиля: Володимир Шовкошитний із 1978 по 1986 р. працював оператором, старшим оператором, начальником зміни хімічного цеху Чорнобильської АЕС, віддав багато сил і здоров’я як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, є президентом Міжнародної організації «Союз Чорнобиль»(1990–2003), а також одним із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», автором художньо-документальної повісті про Чорнобиль із промовистою назвою «Я бачив».

Затамувавши подих, учасники зустрічі слухали про надзвичайно болісні події нашого національного життя: знищення української еліти, мільйони репресованих – висланих у сибірські табори, закатованих, знищених Голодомором, зниклих безвісти… Незабутній спогад про перепоховання Василя Стуса… Письменник-громадянин вважає, що «найбільше право, яке дається людині, передусім Богом-Творцем, це право вибору».

Пан Володимир детально зупинився на так званому волинсько-поліському періоді УПА. Аналізуючи як українсько-польські конфлікти, так і сутички з німцями, радянськими військами та всередині повстанського середовища, він не засуджує, а показує як було, намагаючись зрозуміти кожного: «Звичайно, як українець я роблю свій вибір, для мене найсвятішим словом після «мама» є слово «Україна», найкращі люди у світі – українці. Але я намагаюся бути об’єктивним, прагну зрозуміти всі сторони конфлікту у вражаючих по жорстокості й трагізму подіях». Автор ставить запитання: «Чому виникає така страшна ситуація, коли українці вбивають українців? Чому?».У світлі сьогоднішніх подій це запитання навряд чи можна вважати риторичним.

92 дні Володимир Шовкошитний перебував на Майдані. Його син Родіон після участі в Революції Гідності воював на Сході і при обороні Савур-могили отримав контузію, а, пролікувавшись, знову поїхав у зону бойових дій. Батько пишається своїм сином-героєм і радіє його щасливому поверненню. «Батьки повинні прищеплювати своїм синам почуття обов’язку захищати Батьківщину від ворога», – вважає він, епізод за епізодом вимальовуючи героїчну історію Революції Гідності. «Ми мусимо знати своїх героїв, де вони поховані, маємо вшановувати ці могили, бо нові герої народжуються на могилах героїв» (В.Ш.).

Безліч прикладів із власного життя, спілкування з очевидцями подій, довгі місяці роботи в архівах… «Той, хто має вуха, нехай почує». Поле для роздумів слухачів неосяжне… Своєю творчістю Володимир Шовкошитний «вказує шлях очищення колективної пам’яті через її звільнення від намулу малоросійства й меншовартості, через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців» (з передмови Костянтина Родика до трилогії «Кров свята»).

Володимир Шовкошитний навчає патріотизму, вчить найголовнішому в житті громадянина – любові до своєї держави та рідної мови не закликами чи гаслами, а власним, повним тривог, жертовним життям.

Цікавою була презентація книг, які останнім часом були надруковані у видавництві “Український пріоритет”. Ті, хто бажав, зміг придбати книги, які вони вподобали, в кінці зустрічі.

Голова міського осередку «Союз українок» Галина Царук подякувала гостю за цікаву та змістовну розмову, а члени цієї організації подарували присутнім патріотичну пісню.

Після зустрічі відбулася розмова «в кулуарах» із представниками влади – про популяризацію українського слова, підтримку книговидавництва та місцевих авторів. Зокрема, було висловлено думку про необхідність поповнення бібліотечних фондів якісною літературою, і керівництво району її підтримало. Тож читачі Костопільщини очікують на нові книги.

Пан Володимир відзначив, що «приємно бути в районах, де є проукраїнська влада». А ще у якомусь інтерв’ю він сказав: «Найкращі мої твори народжуються під час поїздок». Сподіваємося, що зустріч на костопільській землі надихне автора на подальшу творчість. Щиро бажаємо йому успіхів, міцного здоров’я та усіляких гараздів.

Зоя Дідич