Твій сучасник: «Ми йшли не за нагородами»

У теперішній час, коли на сході держави тривають бойові дії, кожен з нас відчуває причетність до Дня захисника України. Та, вочевидь, найбільше це свято стосується тих, хто подався добровольцем захищати східний рубіж. Серед них і Юрій КОБИЛІНСЬКИЙ, який відслужив рік і два місяці в Дніпропетровській області під час першої, другої та третьої хвиль мобілізації в батальйоні «Горинь».

Корінний клесівець із 2005 року живе в Сарнах. Коли ж у вересні 2015-ого Юрія демобілізували, працевлаштувався водієм у Сарненський районний військовий комісаріат. У 2014 році воював під Маріуполем, Краматорськом, на Світлодарській дузі. Дев’яносто відсотків військовослужбовців перших хвиль, запевняє Юрій, - це добровольці. Зі ста чоловік у роті лише троє опинились у зоні АТО з примусу. Вистояли ж завдяки волонтерам, які й одягли, й про харчі подбали, переконує колишній кулеметник. До речі, командиром штабу в Юрія був Олександр Федорук, районний військовий комісар.

Атівець з непересічним гумором розповідає про сумні, навіть трагічні випадки. Форму Юрію купив брат, вона виявилась …російського зразка. Однак діватись не було куди, мусив одягати. Так звану американку передали колеги. Вона дійсно високої якості й навіть тепер виглядає, як нова. Ну, а керманичі Збройних сил теж спромоглися вручити форму, до слова, у день демобілізації, до того ж, найдешевшу, китайського виробництва, словом, одноразову.

Кумедний випадок трапився з воїном на Світлодарській дузі. Юрій Кобилінський зупинив машину з італійськими та французькими журналістами, пояснюючи, що далі їхати не можна, там бомбардують. Однак темпераментні акули пера трясли посвідченнями й кричали: «Акредитейшн» - вимагаючи пропустити. Коли ж біля них небезпечно близько упали дві міни, зникли за кілька секунд.

…Випадково довідалась, що Юрія представили до нагороди. Коли ж поцікавилась, отримала відповідь: «Ми йшли туди не за нагородами». Що тут скажеш? Справжня відповідь справжнього чоловіка. Батькові риси, вочевидь, успадкував син Денис, учень Сарненської спеціалізованої школи розвитку № 5. Третьокласник захоплюється карате й відвідує гурток із цього виду єдиноборства в Будинку культури «Сузір’я». Донька Катерина подарувала Юрію онука Олексійка, який, не виключено, у майбутньому обере професію військовослужбовця, як дідусь Юрій, герой-атівець.

Зоя ТИМЦУНІК.