Декому підкорюються  гірські вершини, дехто мандрує на Мальдіви, а я крок за кроком, краплинку по краплинці збираю перлини народних самоцвітів у поліському краї. Прямую в далеке село Зелень, що на Дубровиччині. Мене зустрічають розложисті дуби і білокорі берізки. Попереду розстелений природний  килим, на зеленому полотні якого вкраплено розмаїття квітників. Розкішна природа відповідає назві села, що обрамлене рукотворним дизайном працьовитих полісянок і створює автентичність  цього чудового куточка, де ніяк не можна не любити, не кохати, не творити. Підходжу до чепурного будиночка й вітаюся з господинею, яка вправно збирає врожай городини.

Простота й скромність – найкращі християнські чесноти, що властиві цій, на перший погляд, звичайній жінці. Бог наділив її талантом творити красу, щоб світ цей ставав дивним і неповторним. Любов до вишивки переросла в рукодільне мистецтво. З-під вправних рук умілиці твориться розмаїття сорочок, рушників, картин, скатертин, подушок, покривал. А ще милує око королівство квітів біля оселі, які розкошують з ранньої весни і до пізньої осені, спиняючи на собі не один здивований погляд, створюючи настрій і гармонію з навколишнім світом. Ось і нещодавно її жовтогарячі жоржини в кошику сонцесяйно всміхалися ювілярам, «журавлинцям», бібліотекарям, учителям.

Віра Станіславівна ЄФИМЕЦЬ народилася в цьому селі. Воно їй стало колискою на все життя. Бо тут закінчила Зеленську школу, здобула освіту, знайшла роботу до душі. Любов до книги переросла у життєву необхідність, зайняла місце в серці, тому й працювала бібліотекарем. А у вільний час насолоджувалася поліською природою чи то плекаючи квіти, чи збираючи лісові ягоди, чи мандруючи з кошиком по гриби. Тут, у рідному селі, знайшла умілиця свою долю – коханий Віталій став єдиним на все життя чоловіком, другом, захисником і порадником, підставляючи надійне плече в радості та журбі, під час високих злетів і буденних розчарувань. Пізніше, через багато років подружнього життя, вічнозакохана жінка напише:

Хоч, буває, огорне неспокій,

Осінь щедра на жовтій шалі,

Але в серці весняні роки

Із тобою, коханий Віталій.

Отже, гарні помисли, глибокі думки, життєва мудрість спонукали передати почуття в словах, що ліричними віршами жнивують у виданих збірочках під назвами «Поліський заспів», «Квітковий віршограй», «Веселі казочки для сина і дочки», «Задрімала волошкова тиша», «Гостини року», незабаром вийдуть «Вітрила України». Перечитую поезії і, звичайно, не буду їх аналізувати чи критикувати. У мене одна мета – донести до читача ліричний та внутрішній світ авторки, її вміння передати словами красу душі й серця.

У збірку «Задрімала волошкова тиша» увійшли поезії різних років, об’єднані спільною темою любові. Це любов до рідної поліської землі, її природи, традицій і калейдоскоп почуттів закоханих ліричних героїв. Поезія вражає своєю глибиною і щирістю. Яку ж треба пережити ліричній героїні життєву драму, обрамлену розлукою, щоб нерозділене кохання пронести через усе життя, гідно прожити, не зневіритися і чекати через роки:

Задрімала волошкова тиша,

Вітер спав у травах край села,

Сокровенне й рідне, наймиліше –

Доля все забрала й повела.

Кому вилити свій біль, що ятрить серце, позбавляє сну, переслідує та наздоганяє в будь-яку мить. Тому й звертається до самотньої горобини:

Горобино, а хто твій обранець?

Про свого не скажу, промовчу,

Замовляла омріяний танець

На холоднім осіннім дощу.

А слова лягають у віршовані рядочки спогадом кохання і журбою розлуки, надією на гарну звістку бодай на мить:

Не залишай, бо літо ще шумить,

Ще липа не розкрила свої квіти.

Ти зупинись біля вікна на мить,

Прийди до мене, як приходить вітер.

Згадуючи найкращу пору юності, осмислюючи з висоти років неповторність пережитого, авторка вкладає в уста своєї героїні слова:

Звав мене ти сизою голубкою,

Зіронькою ясною та мальвою.

Зацвіли слова твої розлукою,

Пролягли дорогою печальною.

Але життя продовжується, і вкотре приходять весна, літо, розцвітають квіти і… тематика збірки, адресованої найменшим, найвідданішим читачам – дітям визначена вже самою назвою – «Квітковий віршограй». Поетеса з трепетом і любов’ю описує квіти, що нас приємно радують: ромашки, волошки, троянди, гвоздики, конвалії, лілії…

Гукає мамі Настуня-донечка:

- Я в гостях у самого сонечка!.

І чорнобривці гладить рученятами,

І квіти зігріває оченятами,

А вони жовті, оранжеві, мідні.

- А може, то сестрички мої рідні?

Запрошує поета малят на гостини року, вчить бачити й розуміти красу природи, людських взаємин, знайомить із традиціями та звичаями нашого народу.

Як же не радіти?

Як не веселитись?

Квітнуть всюди квіти,

Росами умиті.

Аж по коліна у квітках

Так прямо, навпростець,

З веселим громом в небесах

Йде травень-молодець.

Квіти на рушниках, квіти біля хати, квіти-слова, виплекані серцем духовно багатої на красу, простої звичайної жінки, поетеси, члена Дубровицького районного літературно-мистецького об’єднання «Журавлина».

Своє бачення світу, своє вміння творити красу передала Віра Станіславівна і донькам, які часто заходять на гостини до мами, щоб поділитися найсокровеннішим, порадитися, поспівати пісень, на які щедрий наш Поліський край. Цьогоріч до нашої героїні завітає ювілей. Пані Віра широко відчинить двері для односельців, школярів, «журавлинців», рідних і близьких.

Ви народилися в осінній час,

Як чарівниця жолуді збирала,

Постукала в віконечко до вас,

І мама колискову заспівала.

Нехай Боже благословення ніколи не залишає Вашу домівку, у хвилини відчаю надія подасть руку, любов допомагає жити, а мудрість буде оберегом долі на многі та щедрі літа!

Надія СВИЩЕВСЬКА,

голова Сарненської районного об’єднання товариства

«Просвіта» ім. Т.Шевченка

 

 


Пошук

Важливо знати…

160 років від дня народження Івана Франка

Детальніше...

160 років від дня народження Софії Русової (1856-1940), вченого, педагога, громадського діяча, засновниці українських жіночих організацій, члена Центральної Ради

Детальніше...

150 років від дня народження Миколи Василенка,

Детальніше...

145-річчя від дня народження Лесі Українки, видатної української поетеси, громадської діячки

Детальніше...

130 років від дня народження Марійки Підгірянки, української поетеси

Детальніше...

115 років від дня народження Валер’яна Підмогильного, українського письменника

Детальніше...

175 років від дня народження П.Тичини, українського письменника

Детальніше...

135-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ

Детальніше...

Голодомори в Україні

Детальніше...

Битва під Гурбами: довідка про битву .

Детальніше...

Берестецька битва матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Детальніше...

12 лютого 1945 року під час сутички зі спецзагоном НКВС загинув справжній патріот, борець за волю України Дмитро Клячківський (Клим Савур)
Детальніше...

17 лютого 1892 р. народився Йосиф Сліпий (Коберницький) – митрополит, кардинал і Патріарх УГКЦ. 
Детальніше...

Корисні посилання