«Самчукові зустрічі»

Із 13-го по 20-е лютого Рівненський Літературний музей Уласа Самчука (сектор Рівненського обласного краєзнавчого музею, завідувачка – Оксана Семчишина) приймав численних шанувальників славетного українця – журналіста, письменника, публіциста, громадського діяча, нашого земляка Уласа Олексійовича Самчука, з нагоди 115-ї річниці від дня народження.

У так званих «Самчукових зустрічах» взяли участь представники органів влади та місцевого самоврядування, працівники закладів культури та освіти, Рівненські обласні організації – Національної спілки письменників України (голова – Ірина Баковецька-Рачковська), Всеукраїнського об’єднання «Просвіта» ім. Т. Шевченка (голова – Іван Вєтров), Національної всеукраїнської музичної спілки (голова – Андрій Пастушенко), краєзнавці, творча громадськість Рівненщини та гості з різних куточків України.

13 лютого відбулися чудові презентації, модеровані директором Рівненського обласного краєзнавчого музею, членом обласного товариства «Просвіта» «Просвіти» – Олександром Булигою.

Віктор Мазаний, письменник, лауреат обласної літературної премії імені Світочів, міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця. доцент факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, заслужений журналіст України, познайомив громадськість зі знайденими у державних архівах документами, які ввійшли до циклу «Невідомий архів Уласа Самчука». То було незабутнє дійство: перевтілившись в образ Уласа Самчука, пан Віктор читав листи, писані у 1952–1968 роках Уласом Самчуком до Любові Генуш – видатної художниці, уродженої одеситки, емігрантки, молодшої за Уласа Олексійовича на 19 років. Завдяки таємному коханню до цієї жінки світ побачив роман «На твердій землі».

Знаменита мисткиня-вишивальниця, авторка багатьох креативних книг поетеса та улюблена дорослими і малечею письменниця Олена Медведєва подарувала для Літературного музею Уласа Самчука вишиту книгу-мініатюру письменника – «Волинь», створену спільно з рівнянами, котрі долучилися до цього вишитого дива. І знову звучали тексти Уласа Самчука, і відчувалася його присутність у затишній кімнаті музею.

14 лютого учасники побували в музеї на експрес-уроці «Улас Самчук в контексті празької школи» – його провела, з участю студентів 2-го курсу Рівненського державного економіко-технологічного коледжу НУВГП, викладач української мови та літератури, член обласного товариства «Просвіта» Наталія Савчук. Багато нового присутні дізналися про зв’язок Уласа Самчука з письменниками-шістдесятниками, корифеями празької школи: Євгеном Маланюком, Олегом Ольжичем, Оленою Телігою, Оксаною Лятуринською, Олексою Стефановичем. Декотрі з них бували на Рівненщині, тож урок став ще одним екскурсом в історію нашого краю.

Презентація Оксани Семчишиної «Кохання Уласа Самчука» була присвячена внеску двох (так склалося життя) дружин письменника у його творчу спадщину.

17 лютого відбулася зустріч із Олександром Подвишенним – аспірантом Національного університету «Острозька академія», письменником, літературознавцем, дослідником (із 2014 року) творчості Уласа Самчука. Науковець прочитав науково-популярну лекцію на тему «Самчукова Європа та конфлікт світоглядів». У даний час Олександр Подвишенний працює над дисертацією на тему: «Дискурс українського окциденталізму в романістиці Уласа Самчука», метою якої є «вивчення прозахідної орієнтації письменника та її вияв у творчій спадщині».

18 лютого учні Олександрійської спеціалізованої мистецької школи-інтернату I–III ступенів представили концертну програму «Живі струни» (за однойменною назвою книги Уласа Самчука). Організаторка виступу та керівниця капели бандуристів «Струни вічності» – Ірина Горбатюк присвятила концерт ювілеєві письменника. Учні виконували патріотичні твори, демонструючи майстерність гри на бандурі. Цікавою була інформація Ірини Горбатюк про історію створення цього музичного інструмента.

19 лютого зала музею не могла вмістити усіх, хто прагнув взяти участь у літературних читаннях на тему «Нарід чи чернь?», організованих головою РОО НСПУ Іриною Баковецькою-Рачковською.

Олександр Булига представив нову очільницю управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації – Любов Романюк.

У читаннях взяли участь письменники Анна Лимич, Неоніла Диб’як, Тетяна Сладковська, Микола Береза, Михайло Степанюк, Вікторія Климентовська, Іванна Голуб, Віра Мельникова, Василь Басараба, Марія Солтис-Смирнова, Марія Дума.

Виступила керівник вокальної школи, заслужений працівник України, доцент Рівненського державного гуманітарного університету Галина Швидків та її вихованці Оксана Степанчук, Максим Наконечний, Ярина Швидків, Олександр Блажечук, які виконали музичні твори часів Уласа Самчука.

Віктор Мазаний, у рамках циклу «Невідомий архів Уласа Самчука», згадуваного вище, презентував (вперше в Україні!») рукопис роману «Марія», рукопис неопублікованого роману «Саботаж УВО», неопубліковані щоденники Уласа Самчука (1928–1930 рр.), продемонстрував канадський паспорт письменника.

Голова РОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Іван Вєтров подарував Літературному музеєві Уласа Самчука книгу «Просвітянське століття Рівненщини: наукові статті, спогади /упоряд. Вєтров І.В., Дідич З.В. – Дрогобич: Коло, 2018. – 948 с.), видану Рівненською «Просвітою» за сприяння численних благодійників, у числі яких – Товариство української мови в Чикаго, США (голова – Віра Боднарук). У 2018 році книга «Просвітянське століття Рівненщини» стала лауреатом Всеукраїнського бібліотечного «Біографічного рейтингу–2018» Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського у номінації «Колективний портрет». У іменному покажчику, який нараховує понад дві тисячі імен, ім’я Уласа Самчука згадується 58 разів.

Іван Вєтров оголосив цьогорічного лауреата обласної просвітянської премії імені Григорія Чубая – Миколу Пшеничного.

Доцент кафедри культурології та музеєзнавства РДГУ, кандидат педагогічних наук Валентина Тюска та її студентка Карина Пінчук познайомили гостей музею з романом Уласа Самчука «Гори говорять!»

20 лютого «Самчукові зустрічі» в Літературному музеї Уласа Самчука завершувалися. Саме цього дня 115 років тому – 20 (за старим стилем – 7) лютого 1905 року – в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії, нині Здолбунівський район Рівненської області, в родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків народився Улас Самчук.

На цю зустріч прибув, на щире запрошення, Ярослав Поліщук, професор Університету імені Адама Міцкевича у Познані, літературознавець. Також – літературознавець та професорка РДГУ Ірина Захарчук.

Викладач та доцент кафедри музичного фольклору інституту мистецтв РДГУ Раїса Цапун та її студенти заспівали одну з улюблених пісень Уласа Самчука – «Стоїть гора високая», а потім разом із усіма – пісню «Волинь моя».

Назар Волощук, член Національної всеукраїнської музичної спілки та Національної спілки кобзарів України, подарував присутнім патріотичні музичні композиції.

Знаний український письменник, видавець, краєзнавець Євген Шморгун розповів про історію створення та розвитку Літературного музею Уласа Самчука, до яких у великій мірі він причетний.

Зі 115-ю річницею від дня народження Уласа Самчука привітала минулорічна лауреатка Літературної премії імені Уласа Самчука Ірина Баковецька-Рачковська.

Було нагороджено переможців першого учнівського конкурсу імені Уласа Самчука, ініціатором та головою якого є Оксана Соколик (Канада), виконавець останньої волі Уласа Самчука.

Цьогорічні «Самчукові зустрічі» завершилися покладанням квітів до його пам’ятника поруч із Рівненським академічним українським музично-драматичним театром.

Відвідувачі уклінно дякують директору Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександру Булизі та завідувачці Літературного музею Уласа Самчука Оксані Семчишиній за велику працю на ниві національного відродження України.

Із 22-річного віку Самчукові довелося жити за межами батьківщини. Проте, за усіляких обставин і дальніх чи ближніх відстаней, він пам’ятав і любив свою велику і малу батьківщину. «Дермань для мене – центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді «Село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Федорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами», – писав відданий син своєї землі.

«Улас Самчук зажив слави українського Гомера ХХ століття, тому що відкрив світові справжню і невідому до того Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «віднайдений рай» (Вікіпедія), цілий ряд публіцистичних творів. Честь і шана йому за великі труди!

Статтю Уласа Самчука під назвою «Нарід чи чернь?» було опубліковано 9 листопада 1941 року у київській газеті «Українське слово». Та коли читаєш її сьогодні, відчуваєш, неначе писалася вона сьогодні – для нас, сьогоднішніх.

«На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса? Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язикових і безликих постатей?»

«…. найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його історія — перманентне намагання когось зробити з нас не те, чим призначила нас природа. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі,— російська чи польська, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми — не ми, щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас».

«… величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду являє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ні одною мовою. Це не є нарід. Це — чернь, це — безлика, без’язика юрба».

«… не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно…

А коли все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна збірна історична сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена, без всяких ідеалів чернь» (Улас Самчук).

Зоя Дідич,

член правління обласного товариства «Просвіта».

Світлини Оксани Семчишиної.

 

Пошук

Важливо знати…

160 років від дня народження Івана Франка

Детальніше...

160 років від дня народження Софії Русової (1856-1940), вченого, педагога, громадського діяча, засновниці українських жіночих організацій, члена Центральної Ради

Детальніше...

150 років від дня народження Миколи Василенка,

Детальніше...

145-річчя від дня народження Лесі Українки, видатної української поетеси, громадської діячки

Детальніше...

130 років від дня народження Марійки Підгірянки, української поетеси

Детальніше...

115 років від дня народження Валер’яна Підмогильного, українського письменника

Детальніше...

175 років від дня народження П.Тичини, українського письменника

Детальніше...

135-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ

Детальніше...

Голодомори в Україні

Детальніше...

Битва під Гурбами: довідка про битву .

Детальніше...

Берестецька битва матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Детальніше...

12 лютого 1945 року під час сутички зі спецзагоном НКВС загинув справжній патріот, борець за волю України Дмитро Клячківський (Клим Савур)
Детальніше...

17 лютого 1892 р. народився Йосиф Сліпий (Коберницький) – митрополит, кардинал і Патріарх УГКЦ. 
Детальніше...

Корисні посилання