Іванівська хата-читальня

 

«Scientia potentia est» (Знання – це сила)

Латинський крилатий вислів

9 травня 2021 року, у день державного свята перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та Міжнародного свята Матері, в селі Іванівка Соснівської територіальної громади, що на Березнівщині, відбулася презентація Центру історико-культурних ініціатив «Хата-читальня», організована в. о. директора КЗ «Центр дозвілля, культури та туризму» Соснівської селищної ради Ярославом Рачковським за підтримки голови Соснівської ОТГ Миколи Кота, заступника голови Павла Стерлюса та численної команди прихильників чудового проєкту, який має на меті долучити до туристичного маршруту «Соколині гори вражають!» патріотичну «зупинку» серед розкішної природи Іванівського лісництва. У заході взяли участь Рівненське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України, Рівненська обласна організація УНСО, представники громадськості.

 

 

На початку урочистостей відбулося покладання квітів до пам’ятного хреста загиблим воякам УПА та меморіальної дошки, встановленої 2003 року на честь 60-ї рiчницi славетної оборони Людвиполя (тепер Соснове) сотнею УПА пiд командуванням курiнного «Шавули» вiд нiмецько-польських загарбникiв та 95-ї рiчницi вiд дня народження командира УПА Тараса Боровця (Бульби).

Захід відкрив Ярослав Рачковський, а далі вів організатор культурно-дозвіллєвої діяльності Соснівської ОТГ Микола Жигадло, запрошуючи гостей до виступів.

Просвітянин Богдан Дідич говорив про березнівських борців за незалежність України у ХХ сторіччі, відзначивши поряд із бойовими подвигами їхній потужний потяг до знань, освіти і просвіти, та видатних сучасників:

«Уродженець села Бистричі Тарас Бульба-Боровець (1908–1981), бойовий командир, отаман УПА «Поліська Січ», був людиною, яка все життя вчилася. Він редагував газету «Гайдамака», написав знамениту книгу «Армія без держави», ряд вагомих праць, у тому числі «Історія Української повстанчої армії»; «Наше становище до Росії, комунізму і до генерала Власова»; публікував статті, виступав із промовами. Завдяки високому інтелекту та бойовим навикам успішно провів Шепетівську, Гощівську, Людвипільську та інші операції. В Олевську ним було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано УПА «Поліська Січ». Зі середини серпня до середини листопада 1941 року Олевськ був столицею вільної української «республіки» з новими назвами вулиць, яка увійшла в історію під назвою Олевська Республіка.

Микола Бухович (1872–1945), священник Березнівської Різдво-Богородицької церкви, просвітитель, організатор товариства «Просвіта» у Березному. Навчав молодь історії України за творами Михайла Грушевського. У його багатій бібліотеці були книги Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Винниченка, Михайла Грушевського, він давав користуватися ними всім березнівцям. Організував просвітянський хор, навчав молодь українських колядок, повстанських пісень. Підтримував зв’язок із композитором Миколою Лисенком та ОУН. Будучи директором Березнівської гімназії під час окупації, Микола Бухович проводив навчальний процес українською мовою. Як священник перевів богослужіння зі старослов’янської мови на українську. Саме від Миколи Буховича молодь почула про гімн «Ще не вмерла Україна», побачила жовто-блакитний прапор.

У Березнівській гімназії, за керівництва Миколи Буховича, навчався майбутній учасник ОУН Антон Олійник (1926–1967), родом із хутора Березина біля Друхова, який 21 рік відсидів у радянських тюрмах та лагерях. Перебуваючи в ув’язненні, він заощаджував кожну копійку, купуючи наукову літературу. При арешті в його бібліотечці знайшли книги Монтеск’є, Спінози, Гегеля, Томаса Пейна, Макса Борна, Ейнштейна. Три втечі зробили його людиною-легендою як поміж своїх упівців, так і серед енкаведистів. Остання втеча привела його на могилу Тараса Шевченка у Каневі, де він помолився Богові за спасіння душі. Там придбав «Графіку» Т. Шевченка, зробивши такий напис: «Цю книжечку куплено в день середу 1965 р. 25 серпня о шостій годині і двадцять хвилин після обіда в кіоску під час побування на могилі Тараса Шевченка біля міста Канева. А. О.». Така жага до знань супроводжувала нашого знаменитого земляка повсякчасно в його короткому житті. Антона Олійника розстріляли радянські вбивці, відмінивши дійсну на той час заборону на смертну кару.

Шанована на Березнівщині та знана у світі родина священника Григорія Мостовича уславила нашу землю на весь світ.

Микола Мостович (1915–1968) – фізик, маґістр філософії, Голова студентських товариств у міжвоєнний період, член ОУН, засуджений на 9 років в’язниці. З падінням Польщі – Голова українського комітету у Володові і Холмі, організатор українських шкіл та двох ґімназій у Холмі та Володові та українського життя на Волині у 1941 р. Пройшов концтабори. У 1951 р. – доктор фізики в Сорбонні, доцент; у 1953 р. – дослідник у Кентуккі, США, у 1958 р. – професор фізики в університеті, декан факультету. Професор Мостович був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у США та ряду наукових установ в Америці та Європі, працював над важливими проєктами в космічній галузі.

Брат Миколи Леонід (1919–2012) – дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (1986 р.). Як член ОУН брав участь в українському національно-визвольному русі, був ув’язнений у польських, радянських та німецьких тюрмах і концтаборах. Після звільнення американською армією закінчив Інсбруцький університет зі ступенем доктора медицини. У 1957 р. разом із родиною емігрував до США. Пройшовши спеціалізацію, керував радіологічним відділом ветеранського шпиталю при університетських клініках Лексинґтона. Член Українського лікарського товариства Північної Америки, Колегії радіологів Америки, науковий референт Світової федерації українських лікарських товариств. Один з ініціаторів Асоціації радіологів України в Києві та створення подібного товариства у США. Співзасновник і член редколегії «Українського радіологічного журналу» (м. Харків). Читав лекції у багатьох вищих навчальних закладах України.

Олена Мостович, псевдо: «Верба», «Круча», (1915–1945) від 1930-х років була членкинею ОУН, у роки першої більшовицької окупації перебувала на еміґрації в місті Холмі, влітку 1941 року працювала в Рівненському осередку Жіночої служби України, а у 1942 та 1945 рр. була провідницею жіночої сітки ОУН та референткою підпільного Українського Червоного Хреста Крайового проводу ОУН Північно-західних українських земель. Посмертно, у жовтні 1945 р. відзначена Золотим хрестом заслуги УПА, а у 1952 р. – Срібним хрестом заслуги.

Потерпів від радянської влади відомий український письменник, літературознавець, перекладач Андрій Кондратюк (1938–2019), наш земляк, народжений на хуторі Отраже Костопільського повіту Волинської губернії (нині Березнівщина). Великий книголюб і майстер пера за любов до України і тверді переконання пройшов крізь тортури психлікарнями і був надовго відлучений від літературного процесу і повноцінного життя. Автор багатьох книг та літературознавчих досліджень, лауреат літературної премії «Благовіст», працював у редакціях газет. Значну увагу поширенню творчості Андрія Кондратюка, полегшенню останніх років життя у похилому віці хворого і немічного письменника виявили його віддані друзі – редактор ряду творів, письменник і наш земляк Борис Боровець та просвітянин і видавець св. пам. Михайло Борейко, за їм честь і шана.

Слава Україні! Слава героям!»

Від Рівненського обласного правління «Просвіти» хаті-читальні подаровано просвітянські видання, котрі вийшли завдяки зусиллям голови товариства Івана Вєтрова – «Просвітянське століття Рівненщини (упорядники І Вєтров, З. Дідич), «Спадкоємці» (автор М. Жулинський), «Ніл Хасевич. Збірка листівок дереворитів» (упорядники І. Марчук, Н. Марчук); також книгу «Костопільщина. Шлях до Волі та Держави» (упорядник та автор тексту З. Дідич), ініційовану та видану Костопільською РДА та районною радою в рамках програми підтримки місцевих авторів, та інші.

Бібліотеку хати-читальні сформовано завдяки заклику члена НСПУ Сергія Пантюка, на який відгукнулися українські автори. Підтримала ініціативу пані Уляна Супрун, колишня в. о. Міністра охорони здоров’я, віддана українка і доброчинниця. Близько 150 примірників закордонних видань ОУН від 1944 р. надійшло від сотника Майдану, офіцера батальйону імені генерала Кульчицького Національної гвардії України – Володимира Пастушка.

Краєзнавець, громадський активіст Віктор Бурячок передав прострелений численними кулями під час трагічних подій на київській Інститутській щит, привезений з Майдану.

Голова Української Народної Самооборони в Рівненській області Андрій Мітюхін та Олег Корда (псевдо «Кобзар») зі 131-го розвідувального батальйону закликали вшанувати пам’ять полеглих Героїв урочистою сальвою – її дали учасники молодіжної арт-платформи «Соколята».

Зворушили поезії рівненського поета-барда Юрія Матвійчука, особливо вірш «Станція 37», присвячений трагічним подіям Сандармоху.

Привітала присутніх членкиня обласного правління «Просвіти», заступниця голови КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» Рівненської обласної ради, голова РОО НСПУ Ірина Баковецька-Рачковська. Вона прочитала свою поезію «Гурби» та поділилася власними емоціями-міркуваннями:

«Колись ветерани були старшими... В дитинстві я стояла біля хвіртки і дивилася, як від селищної ради шикувалася колона літніх чоловіків і жінок із квітами та факелами... Суворі і піднесені, вони нагадували Титанів, від одного погляду на яких затамовувався подих... Ордени та медалі – на грудях у тих, кого щодня зустрічала в буденному, без нагород: у магазині, в центрі, біля автобусної зупинки, – надавали їм вигляду надлюдей, а не звичайних дідусів і бабусь, що просто живуть на цьому білому світі... Сакральним ритуалом видавалося мені покладання квітів до підніжжя когось святого і недоступного для розуміння нами, грішними.

Сьогоднішні ветерани – молодші від мене хлопці та дівчата, поміж них багато моїх друзів. Дивно казати їм «привіт», звертатися на «ти»... Дивно мати знайомих Героїв, брати участь у відкритті пам’ятних знаків, анотаційних дощок на їхню честь, покладати квіти до їхніх пам’ятників... Он воно як, виявляється, йти у тій колоні... Ніякої загадковості, усе гранично зрозуміло і трагічно до болю.

Молодшають ветерани і Герої... Ми звикаємо жити з Надлюдьми... Ми звикаємо жити серед маків...»

Внучка Адама Рудика (псевдо «Шавула») Жанна Хименко розповіла про бій під Людвиполем у 1943 році, про який є відомості на сайті Українського інституту національної пам’яті. 28 березня 1943 року відділ УПА під керівництвом курінного Адама Микитовича Рудика («Шавули»), 1909 року народження, уродженця селища Людвипіль (нині – Соснове), разом із сотнею Скирди (сотенний Довгалець Андрій Маркович, уродженець села Пустомити Гощанського району) відбив чотири атаки нацистів, чисельність яких значно переважала. Повстанцям вдалося відвоювати місто від нацистів. У бою серед повстанців відзначився також Гунько Стах Степанович, 1923 р. нар., уродженець села Бронне Березнівського району.

Пані Жанна передала на збереження найдорожчу сімейну реліквію – молитовник свого діда, який упродовж життя давав сили борцеві за волю України. Вояк Шавула пропав безвісти у вихорі боротьби. Вічна пам’ять Герою!

У художній частині заходу взяли участь учні школи та Соснівського професійно-технічного ліцею, Центр дитячої та юнацької творчості, клуб села Глибочок (завідувачка Світлана Пивоварчук), Іванівський сільський клуб (завідувачка Світлана Моцюр).

В кінці була нагода детально оглянути хату-читальню. Створена на базі сільського клубу, вона, звичайно, зацікавить відвідувачів – місцевих жителів, туристів, шанувальників історії рідного краю. До її «начиння» прислужилися місцеві жителі, родина Рачковських тощо.

Після смачного кулішу, яким гостинно пригощали господарі свята, відбулася екскурсія територією Соснівського лісового господарства (директор Олександр Прохор). Там є що подивитися!

Ярослав Рачковський поділився хорошими новинами: для гостей Соснівщини: планується організувати екскурсії Замковою горою, відвідини Губківського замку Семашків, похід до родонових джерел с. Маринин, огляд історико-природничих «родзинок» Маринина, створення етно-осередку поліських ремесел із проведенням майстер-класів із приготування регіональних страв та їх дегустацією; кінні прогулянки – їзда верхи стежками лісових угідь ДП «Соснівське лісове господарство» с. Іванівка – із фотосесіями в одностроях УПА, опануванням патріотичної гутірки за участі місцевих дослідників історії УПА в Сосновому.

Щиро дякуємо Соснівщині за гостину! Бажаємо авторам гарних ідей, аби їхні задуми якнайшвидше стали реальністю. Хай за доброю просвітянською традицією гуртуються у хаті-читальні люди, хай читають добрі книжки про достойних людей, вивчають по них правдиву історію свого краю. Бо знання – це сила, а ми маємо бути сильними як ніколи. Бо боротьба за Свободу, державний суверенітет і незалежність України триває.

Побажаємо майбутнім відвідувачам легких доріг. Бо ті, по яких ми їхали від Березного через Моквин, Прислуч, Колодязне, Бистричі назвати дорогами не можна – швидше, це було бездоріжжя. Хай ця заувага ввійде до плану дій для новоствореної територіальної громади та її керівництва.

Зоя Дідич, член правління Рівненського обласного об’єднання ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка

(використано матеріали Вікіпедії)

 

Пошук

Важливо знати…

160 років від дня народження Івана Франка

Детальніше...

160 років від дня народження Софії Русової (1856-1940), вченого, педагога, громадського діяча, засновниці українських жіночих організацій, члена Центральної Ради

Детальніше...

150 років від дня народження Миколи Василенка,

Детальніше...

145-річчя від дня народження Лесі Українки, видатної української поетеси, громадської діячки

Детальніше...

130 років від дня народження Марійки Підгірянки, української поетеси

Детальніше...

115 років від дня народження Валер’яна Підмогильного, українського письменника

Детальніше...

175 років від дня народження П.Тичини, українського письменника

Детальніше...

135-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ

Детальніше...

Голодомори в Україні

Детальніше...

Битва під Гурбами: довідка про битву .

Детальніше...

Берестецька битва матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Детальніше...

12 лютого 1945 року під час сутички зі спецзагоном НКВС загинув справжній патріот, борець за волю України Дмитро Клячківський (Клим Савур)
Детальніше...

17 лютого 1892 р. народився Йосиф Сліпий (Коберницький) – митрополит, кардинал і Патріарх УГКЦ. 
Детальніше...

Корисні посилання