Лист братові в Росію

 

Усім українцям Росії присвячується

 

Ну, здравствуй, братец. Как твои дела?

Уже давно не виделись с тобою.

Тебя судьба в Россию унесла,

Мы много лет разделены судьбою.

 

Ти чуєш, брате, вже у нас весна

І сонце зігріває землю зранку.

Скажи, брат, а на Півночі твоїй

Хіба так пахнуть трави на світанку?

 

Весна все ближе каждый день и час,

И журавли летят на Украину.

А как нам разорвать ту пуповину,

Что крепко-крепко связывает нас?

 

В нас замість жита - танки на полях.

А чоботи твого «великороса»

Вже топчуть чисті українські роси.

Чи в нас з тобою не одна земля?

 

На сердце, брат, кручина и печаль.

Спрошу тебя: «Так кто ты на чужбине?

Татарин, украинец иль москаль,

«Великоросс» иль все же украинец?

 

Тепер в тебе до «карлика» любов...

Чи пам'ятаєш ти про те мій, брате,

Чия тече у твоїх жилах кров

І звідки родом твої батько й мати?

 

 

Ведь мать твоя, когда была в гостях,

(Веселая татарка озорная!)

Когда «Червону руту» подпевала,

То вспоминала Крым чуть-чуть грустя.

 

Твій батько - українець, дядько мій,

Життя поклав за волю і свободу.

А ти тепер на Півночі своїй

Якого, брате, племені і роду?

 

Скажи, брат, сколько надо бед и горя

И крови сколько нам еще пролить,

Чтобы понять - не нужно братьям спорить,

А братьям нужно только в мире жить'?!

 

Ти чуєш, брате, - влітку приїжджай.

Бери синів - гайда на Україну!

Бо це - ти чуєш? - НАША Батьківщина,

І УКРАЇНЕЦЬ ти - не забувай!

 

Микола Прокопюк, с. Тучин, 2014 рік

 

Наталія Сосюк,

член правління Рівненського ОО ВУТ «Просвіта»

 

Душа України

 

Сонце в огромі неба

Дзвонами ув імлі

Вічність мирує, бо треба

Душу підняти з землі.

 

Віра в обіймах світу,

Зболена від забуття,

Молиться рідному цвіту

На вишиванках життя

 

-  Доле! в долонях Божих

Свічку кому несеш?

-  Дітям, на Ангелів схожих,

Щоб дух України воскрес!

 

Досить на власному полі

У манівцях, по стерні

Нишком бродити без волі,

Жалем ятрити пісні!

 

Вічна душа України

Зводиться гордо з колін…

Храми в серцях… не руїни!

Небо – духу святий передзвін!

 

Брати

 

Братній гнів – то неправедний біль:

Спопеляє вогнем спересердя,

Ходить тінями й звідусіль

Дикий розбрат таврує осердя.

 

Хто ми є? Звідкіля і куди

Обираємо долю – дорогу?

У безпам’ятстві – в нікуди,

А в непрощенні – у тривогу.

 

Ділять правду вкраїнці – брати,

Чублять душу із Заходу аж до Сходу:

- Гей, Івани, Богдани, Петри…

То якого ж ви племені й роду?

 

До якого ж "коліна", а може, й "п’яти"

Свою пам’ять триножити будете?

Не шматуйте у гніві Вкраїну, брати,

А то й волю свою перегудите!

 

Юрій Журавель,

член правління Рівненського ОО ВУТ «Просвіта»