На початку XVIII століття українська еліта мала вибір: змиритися з посиленням московського контролю або сформулювати власну модель державного устрою. Відповіддю став документ, що поєднав козацькі правові традиції, європейські політичні ідеї та прагнення до незалежності. У цьому контексті конституція Пилипа Орлика постала не як трактат, а як угода між гетьманом, старшиною та Військом Запорозьким про правила врядування.
Історичні обставини створення
Після поразки під Полтавою 1709 року частина прибічників Івана Мазепи залишила Гетьманщину. Вони перебували біля Бендер, що належали Османській імперії. Після смерті Мазепи постало питання про нового гетьмана й політичну програму еміграції.
5 квітня 1710 року за старим стилем, або 16 квітня за новим, відбулися вибори. Новим гетьманом став Пилип Орлик. Того ж дня схвалили «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Документ уклали староукраїнською та латинською мовами. Він містив преамбулу, 16 статей і присягу керманича.
Текст окреслював мету відновити українську державу поза владою Московського царства та не допустити необмеженої влади гетьмана.
Який державний лад пропонували автори
Бендерський акт закріплював договірний принцип управління. Гетьман отримував значні повноваження, але мав діяти в межах норм і радитися з Генеральною радою. До неї мали входити старшина, полковники та виборні представники від полків і Запорозької Січі.
Основні положення передбачали:
- проведення засідань Генеральної ради тричі на рік;
- обмеження одноосібних рішень гетьмана у важливих справах;
- розмежування військового скарбу й особистих коштів керівника;
- захист прав козацтва, міщан та окремих соціальних груп;
- протидію зловживанням урядовців і надмірним повинностям;
- збереження особливого статусу Запорозької Січі;
- церковну орієнтацію на Київську митрополію, а не на Москву.
Для свого часу підхід був сміливим. Повноваження гетьмана залишалися значними, однак їх обмежували рішення Генеральної ради, правові норми, присяга та обов’язок звітувати перед козацькою спільнотою.
Чому документ називають одним із перших у Європі
Фраза «одна з перших європейських конституцій» потребує точності. У Європі раніше існували хартії, станові угоди й акти про права. Бендерський акт не був конституцією в сучасному значенні: він не набув повної сили на території незалежної держави й залишився політичною програмою уряду у вигнанні.
Новаторство полягало у створенні цілісної моделі держави. Автори визначили територіальні орієнтири, зовнішньополітичний курс, статус церкви, механізми представництва, фінансові правила та межі виконавчої влади. В одному акті поєднали договір між владою і політичною спільнотою з проєктом майбутнього устрою.
Європейські конституційні риси:
- виборність керівника держави;
- регулярна участь представницької ради в управлінні;
- підпорядкування посадовців установленим нормам;
- окреме ведення державних фінансів;
- декларування прав і вольностей Війська Запорозького;
- недопущення концентрації влади в одних руках.
Акт 1710 року посідає помітне місце в політико-правовій історії. Його коректніше називати не беззаперечно першою конституцією Європи, а раннім конституційним проєктом української козацької еліти.
Значення для української державності
Документ засвідчив, що українська традиція початку XVIII століття не зводилася до зміни правителя. Йшлося про окрему державу з власними кордонами, військом, фінансами, дипломатією, церквою та представницьким управлінням.
Значення можна окреслити у трьох площинах:
- Державницькій. Зафіксовано прагнення до політичної самостійності та відновлення прав Гетьманщини.
- Правовій. Запропоновано обмеження влади посадовців нормами, процедурами й колективними рішеннями.
- Історичній. Збережено свідчення тяглості української конституційної традиції.
Хоча акт не вдалося реалізувати повною мірою, його політична мова виразна: влада має діяти за правилами, державні ресурси не можуть ставати приватною власністю керівника, а ключові рішення потребують участі представників суспільства.
Наостанок
Бендерські пакти 1710 року народилися в умовах поразки, еміграції та невизначеності, але запропонували не програму відступу, а проєкт майбутньої держави. Документ поєднав козацькі вольності з ідеями обмеженої влади, представництва та політичної відповідальності. Його особлива вага полягає в тому, що українська державницька думка розвивалася в європейському правовому просторі та мала власне бачення справедливого устрою.